КРИВАВИЙ СУСІД

           З прикрістю змушені констатувати, що сьогодні лишній раз переконуємося в тому, як алкоголь знівельовує в людині все те, що закладено в ній Всевишнім людського й перетворює її на двоногу  істоту, начинену садизмом, жорстокістю й ненавистю…

           На початку листопада місяця 2025 року в Долинському районному суді у відкритому судовому засіданні під головуванням головуючого судді І. М. Лицура відбувся розгляд кримінального провадження стосовно обвинувачення мешканця села Витвиця В.М.С. у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України, тобто у вчиненні умисного вбивства.

           В ході судового засідання встановлено наступне.

           До оселі обвинувачуваного, який «відпочивав» після «прийому» відповідної дози спиртного, зайшла його сусідка Х.К.В., 1949 року народження. У сусідки зникли нутрії, й вона вирішила поцікавитися, чи сусід, бува, щось не знає про це. Таке запитання дуже розлютило В.М.С. й він напав на неї з кулаками. Уникнемо деталізації кривавого злочину, зауважимо лишень, що В.М.С. наніс перестарілій сусідці множинні удари по тілу й по голові, від чого та впала на підлогу. Проте нападнику цього виявилося замало, й від пустив у хід сокиру, обидвома сторонами якої наніс сусідці п’ять смертельних ударів.

           В судовому засіданні обвинувачений сказав, що свою вину в інкримінованому йому злочині визнає частково та на підставі ст. 63 Конституції України відмовляється від надання показань. При цьому зазначив, що все те, що вказано в обвинувальному документі, він визнає. Однаук, пояснити, «що в той момент на нього найшло», він не може. При цьому, навіть вибачення у родичів загиблої обвинувачений не попросив, каяття у вчиненому не проявив.

           Незважаючи на тільки часткове визнання вини самим обвинуваченим, його вина у вчиненні інкримінованого йому злочину доведена в судовому засіданні й показаннями свідків, й письмовими та речовими доказами.

           Зокрема, свідок В.О.І., яка є матір’ю обвинуваченого, розповіла, що того дня її син прийшов додому й одразу пішов до хати, де проживає. Трохи пізніше прийшла сусідка Х.К.В., яка поскаржилася, що в неї пропали нутрії. Водночас поцікавилася стосовно сина, мовляв, може він щось знає про нутрії. Також вимагала відкрити холодильника й вивчила його вміст. Після того вони разом пішли до хати, де спав син. На запитання сусідки щодо нутрій відповів, що нічого не знає й, раптово розізлившись, вдарив сусідку в обличчя, від чого та впала. Вдарив в обличчя й матір, котра хотіла заступитися за сусідку. Тоді мати вибігла на вулицю, аби покликати когось на допомогу. Там побачила двох односельчан, до котрих і звернулася по допомогу, розповівши про конфлікт. Односельчанка-родичка залишилася з нею, а чоловік увійшов до хати. Через якусь мить вийшов і сказав, що Х.К.В вже нема…

           Дії обвинуваченого В.М.С. суд кваліфікував за ч. 1 ст. 115 КК України, оскільки він вчинив умисне вбивство. Обираючи покарання В.М.С., суд врахував тяжкість вчиненого злочину, особу обвинуваченого та обставини, що обтяжують покарання, оскільки пом’якшуючих покарання обставин не встановлено, а обставинами, що обтяжують покарання, є вчинення злочину особою, котра перебувала в стані алкогольного сп’яніння та щодо особи похилого віку.

Суд дійшов висновку, що з урахуванням всіх доказів, наявності двох обтяжуючих покарання обставин, відсутності пом’якшуючих обставин, враховуючи також особу обвинуваченого, його суб’єктивне відношення до вчиненого: відсутність каяття, думки потерпілого та прокурора, слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі на термін 12 років.

           Викладена вище суть судового процесу – яскраве свідчення того, як людина обміняла дванадцять років перебування за ґратами й непрощенний перед Богом гріх вбивства на кілька чарок горілки… До абсурду нерівноцінний обмін…

Слідчий суддя Лицур І.М.