Закон дозволяє передавати на реалізацію предмет іпотеки, зокрема в разі відсутності в боржника будь-якого іншого майна.
Верховний Суд України
Іменем України
Постанова
13 квітня 2016 року м.Київ №6-349цс16
Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
головуючого — Лященко Н.П.,
суддів: Гуменюка В.І., Романюка Я.М., Яреми А.Г., Охрімчук Л.І., Сімоненко В.М.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Особи 7 до відділу державної виконавчої служби Новоселицького районного управління юстиції Чернівецької області, приватного підприємства «Нива-В.Ш.», Особи 8, третя особа — публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», про визнання прилюдних торгів недійсними, за заявою відділу ДВС Новоселицького РУЮ Чернівецької області про перегляд Верховним Судом ухвали Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14.05.2015,
УСТАНОВИЛА:
У червні 2014 року Особа 7 звернувся до суду із зазначеним позовом.
Позивач зазначав, що 27.05.2014 ПП
«Нива-В.Ш.» провело прилюдні торги, на яких ВДВС Новоселицького РУЮ реалізував житловий будинок з господарськими спорудами та земельну ділянку, що розташовані за Адресою 1 і належали на праві власності Особі 7. Переможцем прилюдних торгів було визнано Особу 8.
Позивач уважав, що прилюдні торги з реалізації майна проведено з порушенням вимог Цивільного кодексу, закону «Про виконавче провадження» та Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 27.10.99 №68/5.
Призначені на 3.03 та 9.04.2014 прилюдні торги не відбулися за відсутністю зареєстрованих покупців, а вже 27.05.2014 були призначені треті прилюдні торги, які відбулись, і згідно з протоколом державного виконавця від 28.05.2014 переможцем прилюдних торгів було визнано Особу 8.
Позивач уважає, що прилюдні торги проведено з порушенням пп.4.7, 4.8, 4.9, 4.10 та 7.3 тимчасового положення, тому просив суд визнати протокол проведення прилюдних торгів від 27.05.2014 №2614075 та акт державного виконавця з реалізації арештованого нерухомого майна — житлового будинку з господарськими спорудами та земельної ділянки недійсними.
Рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області від 6.11.2014 у задоволенні позову Особі 7 відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 5.02.2015 вказане рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено: визнано недійсними прилюдні торги, протокол проведення прилюдних торгів з реалізації
нерухомого майна (іпотеки) від 27.05.2014 №2614075 та акт державного виконавця від 10.06.2014 про реалізацію предмета іпотеки — житлового будинку та земельної ділянки площею 0,1 га з цільовим призначенням для індивідуального жилого будівництва, кадастровий №*, за Адресою 1.
Ухвалою ВСС від 14.05.2015 касаційну скаргу ВДВС Новоселицького РУЮ Чернівецької області відхилено, рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 5.02.2015 залишено без змін.
У поданій до ВС заяві про перегляд судових рішень ВДВС Новоселицького РУЮ порушує питання про скасування ухвалених у справі рішень судів касаційної та апеляційної інстанцій та залишення в силі рішення суду першої інстанції з передбаченої п.4 ч.1 ст.355 Цивільного процесуального кодексу підстави — невідповідності рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові ВС висновку щодо застосування в подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме — ст.45 закону «Про іпотеку», закону «Про виконавче провадження» та тимчасового положення.
На підтвердження зазначеної підстави подання заяви про перегляд судових рішень ВДВС Новоселицького РУЮ посилається на постанову ВС від 18.11.2015.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ВДВС Новоселицького РУЮ, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах ВС уважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ст.353 ЦПК Верховний Суд переглядає судові рішення в цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим кодексом.
За положенням п.4 ч.1 ст.355 ЦПК, підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є невідповідність рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові ВС висновку щодо застосування в подібних правовідносинах норм матеріального права.
Згідно з ст.3604 ЦПК суд задовольняє заяву про перегляд судових рішень та скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстав, передбачених пп.1, 2 та 4 ч.1 ст.355 цього кодексу, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.
У справі, яка переглядається, суди встановили, що постановою заступника начальника ВДВС Новоселицького РУЮ Чернівецької області від 27.01.2012 відкрито виконавче провадження за виконавчим листом №2-482, виданим Новоселицьким районним судом Чернівецької області 30.11.2011 на підставі рішення цього суду від 3.11.2011, яким стягнуто солідарно з Особи 7 та Особи 10 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» 256123 грн. 09 коп.
Згідно з актом опису та арешту майна, вчиненого державним виконавцем ВДВС Новоселицького РУЮ від 2.04.2013 ВП №30906183, накладено арешт на житловий будинок та земельну ділянку площею 0,1 га із цільовим призначенням для індивідуального жилого будівництва за Адресою 1.
7.02.2014 між ВДВС Новоселицького РУЮ та ПП «Нива-В.Ш.» було укладено договір про надання послуг з організації та проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки).
Уперше прилюдні торги було призначено на 3.03.2014, початкова ціна становила 352323 грн., проте торги не відбулись у зв’язку з відсутністю купівельного попиту. Державним
виконавцем складено акт про уцінку майна від 17.03.2014, за яким вартість майна зменшено на 20% від початкової вартості, ціна становила 281858 грн. 40 коп. Повторні прилюдні торги, призначені на 9.04.2014, також не відбулися за відсутності попиту. Згідно з актом державного виконавця про уцінку майна від 28.04.2014 вартість майна зменшено на 30% від початкової вартості й ціна становила 246626 грн. 10 коп.
Протоколом проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна (предмета іпотеки) від 27.05.2014 №2611075 встановлено переможця торгів — Особу 8, ціна продажу — 251558 грн. 62 коп.
Актом державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 10.06.2014 встановлено, що Особа 8 придбав житловий будинок та земельну ділянку площею 0,1 га із цільовим призначенням для індивідуального жилого будівництва, кадастровий №*, за Адресою 1.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції про відмову в позові Особи 7 та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, виходив з того, що торги відбувалися з приводу реалізації арештованого майна, що є предметом іпотеки, на виконання рішення суду про стягнення кредитної заборгованості, а не про звернення стягнення на предмет іпотеки, тому положення закону «Про іпотеку» до спірних правовідносин не застосовуються, натомість на спірні правовідносини поширюються норми закону «Про виконавче провадження» та тимчасового положення. Разом з тим у постанові ВС від 18.11.2015, наданій заявником на підтвердження невідповідності рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові ВС висновку щодо застосування в подібних правовідносинах норм матеріального
права, міститься висновок про те, що норми закону «Про виконавче провадження» дозволяють державному виконавцю передавати на реалізацію предмет іпотеки в ході примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов’язань, за таких умов:
• відсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення;
• наявність заборгованості виключно перед іпотекодержателем.
Відповідно до ст.54 закону «Про виконавче провадження» примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень закону «Про іпотеку».
Отже, існує невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові ВС висновку щодо застосування в подібних правовідносинах норм матеріального права.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах ВС виходить з такого.
Відповідно до ст.1 закону «Про іпотеку» іпотека — це вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим законом.
За положеннями чч.1 і 3 ст.33 закону «Про іпотеку», в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених ст.12 цього закону.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
За змістом ст.41 закону «Про іпотеку», реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду, проводиться шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої законом «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього закону.
Виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов’язки суб’єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.
Закон «Про виконавче провадження» визначає умови й порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку.
Главою 4 цього закону визначається загальний порядок звернення стягнення на майно боржника. Серед іншого відповідно до ч.1 ст.52 закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Стаття 44 закону передбачає черговість задоволення вимог стягувачів, згідно з якою в першу чергу задовольняю-
ться забезпечені заставою вимоги щодо стягнення вартості заставленого майна.
Положеннями ст.54 закону «Про виконавче провадження» визначено особливості звернення стягнення на заставлене майно. Зокрема, згідно із ч.8 цієї статті примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень закону «Про іпотеку».
Отже, за змістом указаної норми, підставою для застосування положень закону «Про іпотеку» до спірних правовідносин є звернення стягнення на предмет іпотеки, тобто його арешт, вилучення та примусова реалізація в розумінні ч.1 ст.52 закону «Про виконавче провадження».
Таким чином, норми закону «Про виконавче провадження» допускають звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без наявності відповідного рішення, в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя.
Якщо за судовим рішенням з відповідача стягнуто кредитну заборгованість, то суд не може змінити спосіб виконання такого рішення суду на звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки виконання рішення суду про стягнення заборгованості має виконуватися за рахунок усього майна, що належить боржнику.
Відповідно до порядку примусового звернення стягнення коштів з боржника, врегульованого законом «Про виконавче провадження», першочергово звертається стягнення на відповідні кошти боржника, рухоме майно, а за його відсутності — на об’єкти нерухомості.
Статтею 54 цього закону передбачено, що звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.
Оскільки ст.575 ЦК іпотеку визначено як окремий вид застави, норми закону «Про виконавче провадження» дозволяють звернути стягнення на іпотечне майно для задоволення вимог іпотекодержателя.
Отже, норми закону «Про виконавче провадження» дозволяють державному виконавцю передавати на реалізацію предмет іпотеки в ході примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов’язань, за таких умов: відсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення; наявність заборгованості виключно перед іпотекодержателем; дотримання порядку реалізації майна, визначеного законом «Про іпотеку».
З огляду на викладене у справі, яка переглядається, суди апеляційної та касаційної інстанцій безпідставно не застосували положення закону «Про іпотеку» й дійшли помилкового висновку про можливість реалізації предмета іпотеки на виконання рішення суду про стягнення кредитної заборгованості без дотримання вимог цього закону.
Тому Судова палата у цивільних справах ВС встановила, що ухвала суду касаційної інстанції та рішення суду апеляційної інстанції у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої п.4 ч.1 ст.355 ЦПК, є незаконними.
При цьому суд першої інстанції, відмовляючи в
задоволенні позову Особи 7, правильно керувався тим, що прилюдні торги проведено з додержанням вимог тимчасового положення з урахуванням вимог закону «Про іпотеку».
За таких обставин відповідно до п.4 ч.1 ст.355 і чч.1 та 2 ст.3604 ЦПК ухвала ВСС від 14.05.2015 та рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 5.02.2015 підлягають скасуванню із залишенням у силі рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 6.11.2014.
Керуючись п.4 ч.1 ст.355, п.1 ч.1 ст.3603 , ч.1 ст.3604 ЦПК, Судова палата у цивільних справах ВС
ПОСТАНОВИЛА:
Заяву державної виконавчої служби Новоселицького районного управління юстиції Чернівецької області задовольнити.
Ухвалу ВСС від 14.05.2015 та рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 5.02.2015 скасувати, залишити в силі рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 6.11.2014.
Постанова ВС є остаточною й може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п.3 ч.1 ст.355 ЦПК.
_03_03.png)
