Перерахунок довічного утримання

Поняття «збитки» передбачає й упущену вигоду, під якою розуміються доходи, котрі особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Такого висновку дійшов Верховний Суд України в постанові №6-237цс16, текст якої друкує "Закон і Бізнес".

Верховний Суд України

Іменем України

Постанова

18 травня 2016 року м.Київ №6-237цс16

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого — Лященко Н.П.,

суддів: Гуменюка В.І., Романюка Я.М., Яреми А.Г., Охрімчук Л.І., Сімоненко В.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Особи 1 до територіального управління Державної судової адміністрації в Житомирській області, Державної казначейської служби про стягнення упущеної вигоди, за заявою Особи 1 про перегляд Верховним Судом рішення Богунського районного суду м.Житомира від 18.08.2015, ухвали Апеляційного суду Житомирської області від 7.10.2015 та ухвали Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.10.2015,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2015 року Особа 1 звернувся до суду із зазначеним позовом.

Позивач зазначав, що на підставі довідки, виданої територіальним управлінням ДСА в Житомирській області від 13.11.2009, органи Пенсійного фонду призначили йому щомісячне довічне утримання як судді у відставці в розмірі, меншому за той, на який він мав право у зв’язку із займаною адміністративною посадою голови суду. Такі дії відповідача в судовому порядку були визнані неправомірними та було зобов’язано ТУ ДСА в Житомирській області видати позивачу нові довідки про заробітну плату.

На підставі нових довідок, виданих відповідачем, органи Пенсійного фонду провели перерахунок недоотриманого позивачем щомісячного довічного грошового утримання, проте, враховуючи, що перерахунок здійснено від часу звернення із заявою про його проведення, позивач, посилаючись на стст.22, 1173 Цивільного кодексу, просив стягнути з ТУ ДСА в Житомирській області упущену вигоду в розмірі 65072 грн. 69 коп., яку він міг би отримати з 1.11.2009 до 1.11.2014, якби відповідач видав довідку про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання, виходячи з посадового окладу голови суду. У подальшому позивач уточнив свої позовні вимоги та просив стягнути упущену вигоду у вигляді збитку, завданого органом державної влади.

Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 18.08.2015, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 7.10.2015, у задоволенні позову Особи 1 відмовлено.

Ухвалою ВСС від 30.10.2015 Особі 1 відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі на підставі п.5 ч.4 ст.328 Цивільного процесуального кодексу.

У поданій до ВС заяві про перегляд судових рішень Особа 1 просить скасувати ухвалені у справі рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову з передбаченої п.1 ч.1 ст.355 ЦПК підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме — ст.22 ЦК.

Обгрунтовуючи зазначену підставу подання заяви про перегляд рішень, Особа 1 посилається на ухвали ВСС від 11.12.2013 та 23.12.2015.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах ВС уважає, що заява про перегляд оскаржуваних рішень підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ст.353 ЦПК Верховний Суд переглядає рішення в цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим кодексом.

За положенням п.1 ч.1 ст.355 ЦПК, підставою для подання заяви про перегляд рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Згідно зі ст.3604 ЦПК суд задовольняє заяву про перегляд справи і рішення у справі, яка переглядається з підстав, передбачених пп.1, 2, 4 ч.1 ст.355 цього кодексу, якщо встановить, що рішення є незаконним.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 13.01.2011, залишеною в силі ухвалою Вищого адміністративного суду від 24.09.2014, зобов’язано ТУ ДСА в Житомирській області нарахувати та виплатити Особі 1 заробітну плату за період із 16.07 до 30.10.2009, виходячи з посадового окладу голови Бердичівського міськрайонного суду; перерахувати та виплатити вихідну допомогу з урахуванням донарахованої заробітної плати за вказаний період; видати довідку про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням донарахованої заробітної плати за вказаний період.

Постановою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 25.02.2015 зобов’язано управління Пенсійного фонду в м.Бердичеві та Бердичівському районі Житомирської області нарахувати позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, починаючи з 31.10.2009, на підставі довідок про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданих ТУ ДСА в Житомирській області 27.10.2014 №№882/14-вих., 1883/14-вих., 1884/14-вих., 1885/14-вих., 1886/14-вих., 1887/14-вих., 1888/14-вих., 1889/14-вих., та виплатити різницю між розміром щомісячного довічного грошового утримання, обчисленим, виходячи із заробітної плати судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області, який обіймає посаду голови суду, та фактично виплаченим за цей час щомісячним довічним грошовим утриманням.

Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися й суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що на підставі положень стст.22, 1173 гл.82 ЦК заявлена позивачем сума різниці відшкодування довічного грошового утримання є матеріальною шкодою, завданою ТУ ДСА в Житомирській області в рамках позадоговірних (деліктних) зобов’язань, а оскільки спірні правовідносини врегульовано нормами гл.82 ЦК, то правові підстави для застосування до них ч.2 ст.22 цього кодексу щодо відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди відсутні.

Разом з тим в ухвалах ВСС від 11.12.2013 та 23.12.2015, наданих заявником як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом рішень у подібних правовідносинах, міститься висновок про те, що недоотримана позивачем унаслідок неправомірних дій відповідача сума пенсії є збитком у вигляді упущеної вигоди, тобто доходу, який особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом рішень у подібних правовідносинах.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах ВС виходить з такого.

Згідно з ст.56 Конституції кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх службових повноважень.

У справі, яка переглядається, встановлено, що діями ТУ ДСА в Житомирській області, зокрема наданням довідок щодо отримання грошового забезпечення за посадою на момент виходу на пенсію, які не відповідали дійсності, позивачу було завдано збитків, які полягали в нарахуванні йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі, меншому за той, на який він мав право у зв’язку з обійманням адміністративної посади голови суду.

Відповідно до ч.1 ст.22 ЦК особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до п.2 ч.2 тієї ж статті збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Отже, поняття «збитки» передбачає й упущену вигоду, під котрою розуміються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

У справі, яка переглядається, збитки полягають не в реальних втратах особи, яких вона зазнала або зазнає, а в тих доходах, які позивач недоотримав або недоотримає внаслідок порушення його цивільного права.

Стаття 22 ЦК практично визнає такий спосіб захисту, як відшкодування збитків.

Відповідно до ст.1173 ЦК шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Таким чином, суди, неправильно застосувавши наведені норми матеріального права, дійшли необгрунтованого висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин ч.2 ст.22 ЦК щодо відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, а тому рішення у справі, що переглядається Верховним Судом, підлягають скасуванню.

Відповідно до ст.353 ЦПК Верховний Суд переглядає рішення в цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим кодексом. Згідно із ч.1 ст.3602 ЦПК справи розглядаються Верховним Судом за правилами, встановленими главами 2 і 3 розд.V цього кодексу, а тому ВС не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку.

Відсутність у ВС процесуальної можливості з’ясувати дійсні обставини справи перешкоджає ухвалити нове рішення, а тому справу слід передати на розгляд до суду першої інстанції згідно з пп.«а» п.1 ч.2 ст.3604 ЦПК.

Керуючись п.1 ч.1 ст.355, п.1 ч.1, ч.3 ст.3603, ч.1, пп.«а» п.1 ч.2 ст.3604 ЦПК, Cудова палата у цивільних справах ВС

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву Особи 1 задовольнити частково.

Ухвалу ВСС від 30.10.2015, ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 7.10.2015 та рішення Богунського районного суду м.Житомира від 18.08.2015 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова ВС є остаточною й може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п.3 ч.1 ст.355 ЦПК.