Неоцінена шкода

Коли ПДВ включається у вартість відновлювального ремонту авто?

В„–40 (1286) 01.10—07.10.2016

Антоніна ФАДЄЄНКО, провідний консультант Апеляційного суду Одеської області

Апеляційна інстанція звернула увагу на дію в часі п.36.2 ст.36 закону «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Доводи апелянта про безпідставне покладення на страховика обов’язку сплатити відшкодування без урахування податку на додану вартість до уваги не взято.

Визнати фізично знищеним

Апеляційний суд Одеської області 16.08.2016 вирішив спір про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

ДТП сталася з вини гр.Х., що встановлено Малиновським районним судом м.Одеси від 27.01.2012, автомобіль зазнав механічних пошкоджень. Цивільно-правова відповідальність особи застрахована в ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування».

Колегія суддів погодилася з рішенням Малиновського райсуду м.Одеси від 21.04.2016 про стягнення з ПАТ «СК «АХА Страхування» на користь потерпілого в ДТП страхового відшкодування в розмірі 49000 грн., а також стягнення з гр.Х різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою в сумі 10322,03 грн. та 250 грн. витрат на евакуацію автомобіля.

ПАТ «СК «АХА Страхування» в особі одеської дирекції посилалося на те, що суд першої інстанції безпідставно поклав на нього обов’язок виплатити страхове відшкодування у зв’язку з неправильним установленням вартості відновлювального ремонту автомобіля. Адже експерти і суд не врахували ПДВ, унаслідок чого вартість відновлювального ремонту виявилася значно вищою за ринкову, а автомобіль мав бути визнаний фізично знищеним.

Апеляційна інстанція не погодилася з доводами скарги, зазначивши, що відповідно до п.36.2 ст.36 закону «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який діяв на час спірних правовідносин, а саме — 22.12.2011, у період дії договору від 14.04.2011 про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності гр.Х. страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на його отримання, за наявності документів, указаних в ст.35 цього закону, повідомлення про ДТП, але не пізніше 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, зобов’язаний (у разі визнання ним вимог заявника обгрунтованими) прийняти рішення про виплату страхового відшкодування — регламентну виплату — та виконати його.

Якщо у зв’язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик не може її оцінити, страхове відшкодування виплачується в сумі, визначеній страховиком.

Останній має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами

огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Документальне підтвердження

В абз.2 п.36.2 ст.36 закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 5.07.2012 передбачено, що в разі визнання страховиком вимог заявника обгрунтованими він має прийняти рішення про здійснення регламентної виплати. Якщо гроші на відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого ТЗ з урахуванням зносу переказуються безпосередньо на рахунок потерпілої особи, її представника, сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства ПДВ. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених ст.41 згадуваного закону, Моторним транспортним страховим бюро) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Якщо у зв’язку з відсутністю документів, що підтверджують обсяг заявленої шкоди, страховик або МТСБ не можуть оцінити її загальний розмір, відшкодування виплачується в сумі, визначеній страховиком.

Останній має право здійснювати виплати без проведення експертизи, у тому числі шляхом переказування коштів особам, які надають послуги щодо ремонту пошкодженого майна, якщо за результатами проведеного ним огляду

відповідного майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб виплати страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи.

Цей акт опублікований 4.08.2012 в офіційному виданні «Голос України».

Положення п.36.2 набрали чинності через 6 місяців з дня опублікування відповідно до пп.1, 2 «Прикінцевих та перехідних положень» закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 5.07.2012.

У «Прикінцевих та перехідних положеннях» зазначено, що норми цього акта не застосовуються до договорів обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладених до набрання чинності цим законом.

Розрахунки поза увагою

З огляду на те що правила стосовно ПДВ набрали чинності в лютому 2013 року і на спірні правовідносини, які виникли 22.12.2011, не поширюються, доводи апелянта про безпідставне покладення на страховика обов’язку виплатити страхове відшкодування без урахування податку на додану вартість суд апеляційної інстанції до уваги не взяв.

Щодо доводів скарги про перевищення вартістю відновлювального ремонту ринкової ціни та визнання автомобіля фізично знищеним колегія суддів указала, що апелянт усупереч п.36.2 ст.36 закону «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у редакції, яка діяла на

момент виникнення правовідносин, відніс ПДВ до вартості відновлювального ремонту автомобіля, внаслідок чого вона, за розрахунками апелянта, перевищила його ринкову ціну й він помилково вважав автомобіль фізично знищеним.

Тому колегія суддів не погодилася з посиланням на те, що відповідно до п.30.1 ст.30 закону «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ремонт пошкодженого автомобіля є економічно необгрунтованим і він мав уважатися фізично знищеним.

З урахуванням викладеного суд першої інстанції правильно не взяв до уваги розрахунків, наданих страховиком у звіті від 3.01.2012 стосовно обсягу матеріальної шкоди, заподіяної позивачеві, в сумі 94995 грн., яка значно більша від залишкової ринкової вартості автомобіля на момент його пошкодження, вказаної у звіті від 1.02.2012 у розмірі 83150 грн., давши відповідну оцінку згідно з ст.212 Цивільного процесуального кодексу.