ВСУ висловився щодо припинення поруки, — документ

 Відповідно до ч.4 ст.559 Цивільного кодексу порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, коли кредитор протягом 6 місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя. Такого висновку Верховний Суд України дійшов у справі No6-3087цс16.

Боржник (а отже і поручитель) узяв  на себе зобов’язання повернути суму  кредиту з відповідними процентами  до 6.11.2032, сплачуючи її частинами  (щомісячно) згідно з графіком. Таким  чином, сторони встановили не тільки  строк дії договору, а й строки виконання боржником окремих зобов’язань  (унесення щомісячних платежів), що  входять до змісту зобов’язання, яке  виникло на основі договору. 

Отже, саме з часу прострочення  несплаченої заборгованості відповідно до ст.261 ЦК починається перебіг  позовної давності для вимог до боржника та обчислення встановленого ч.4  ст.559 кодексу 6-місячного строку для  пред’явлення вимог до поручителя  щодо окремих зобов’язань за кредитом. Тобто банк мав протягом 6 місяців від дня настання строку виконання  основного зобов’язання (виникнення  простроченої заборгованості за кредитним договором) пред’явити вимоги  до поручителя. 

У разі таких вимог більш ніж через  6 місяців після настання строку для  виконання відповідної частини основ-  ного зобов’язання в силу положень ч.4  ст.559 ЦК порука припиняється в час-  тині певних щомісячних зобов’язань  щодо повернення коштів поза межами  цього строку.

 У справі, яка переглядається, суди  не врахували того, що кредитним  договором передбачено виконання  грошових зобов’язань шляхом здійснення щомісячних платежів (згідно  з графіком), а за договором поруки  відповідальність поручителя настає  з наступного дня за датою платежу,  яка передбачена кредитним договором. Крім того, суди не з’ясували, чи  пред’явив банк вимогу до поручителя  в межах 6 місяців за кожним щомісячним платежем та чи припинилася  порука за окремими платежами. 

Висновки суду про те, що кредитор  реалізував своє право, передбачене  ст.1050 ЦК, і змінив строк виконання  основного зобов’язання, надіславши  17.08.2015 у вимогу про дострокове  повернення кредиту, не ґрунтується  на матеріалах справи.