ВСУ вказав на особливість стягнення судового збору

З відповідача, який є інвалідом II групи, судовий збір не стягується навіть у разі, якщо рішення ухвалено не на його користь. Такий висновок зробив ВСУ в постанові №703/686/15-ц, текст якої друкує «Закон і Бізнес».

Верховний Суд України

Іменем України

Постанова

1 березня 2017 року             м.Київ            №703/686/15-ц

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого — Лященко Н.П., 
суддів: Гуменюка В.І., Романюка Я.М., Охрімчук Л.І.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сміла енергоінвест» до Особи 5, третя особа — об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Артема 134», про стягнення заборгованості за послуги щодо централізованого опалення місць загального користування, за заявою Особи 5 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.10.2016,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2015 року ТОВ «Сміла енергоінвест» звернулось до суду з позовом до Особи 5, третя особа — об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Артема 134», про стягнення заборгованості за послуги щодо централізованого опалення місць загального користування.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідач є власником квартири за Адресою 1, в якій встановлено індивідуальне (автономне) опалення та яку від’єднано від системи центрального теплопостачання. ТОВ «Сміла енергоінвест» є виконавцем житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку №134 за зазначеною вище адресою на підставі рішення Виконавчого комітету Смілянської міської ради від 21.06.2007 №661.

Позивач посилався на те, що свої зобов’язання щодо теплопостачання зазначеного жилого будинку він виконує належним чином, але відповідач не оплачує отриманих ним комунальних послуг щодо централізованого опалення місць загального користування, у зв’язку із чим виникла заборгованість, яку позивач просив стягнути з Особи 5 на свою користь.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 30.03.2016 в задоволенні позовних вимог ТОВ «Сміла енергоінвест» відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 16.05.2016 рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову. Стягнуто з Особи 5 на користь ТОВ «Сміла енергоінвест» 707,61 грн. заборгованості за послуги з централізованого опалення місць загального користування та 1759,40 грн. судових витрат.

Ухвалою ВСС від 19.10.2016 касаційну скаргу Особи 5 відхилено, рішення апеляційного суду залишено без змін.

У поданій до ВСУ заяві про перегляд судових рішень Особа 5 просить скасувати судові рішення касаційної та апеляційної інстанцій у частині стягнення з нього судового збору та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у цій частині з передбаченої п.1 ч.1 ст.355 Цивільного

процесуального кодексу підстави — неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме — п.9 ч.1 ст.5 закону «Про судовий збір».

На підтвердження зазначених підстав подання заяви про перегляд судових рішень Особа 5 посилається на ухвали ВСС від 28.05.2014, 16.05.2016 та рішення ВСС від 5.02.2014, 18.02.2015.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах ВСУ вважає, що заява про перегляд оскаржуваних судових рішень підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ст.353 ЦПК ВСУ переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим кодексом.

За положенням п.1 ч.1 ст.355 ЦПК, підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

Згідно з ст.360⁴ ЦПК суд задовольняє заяву про перегляд судових рішень та скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.355 цього кодексу, якщо встановить, що судове рішення є

незаконним.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що Особа 5 є власником квартири за Адресою 1, в якій встановлено індивідуальне (автономне) опалення та яку у визначеному законом порядку від’єднано від системи центрального теплопостачання.

ТОВ «Сміла енергоінвест» є виконавцем житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку №134 за зазначеною вище адресою на підставі рішення Виконавчого комітету Смілянської міської ради від 21.06.2007 №661. Свої зобов’язання щодо теплопостачання цього жилого будинку позивач виконує належним чином, але Особа 5 не сплачує за отримані комунальні послуги щодо централізованого опалення місць загального користування.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «Сміла енергоінвест», суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився суд касаційної інстанції, виходив з того, що Особа 5 своїх зобов’язань щодо сплати вартості послуг з централізованого опалення місць загального користування будинку, які надає позивач, належним чином не виконує, у зв’язку із чим утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню. При цьому суд стягнув з відповідача судові витрати (судовий збір) у розмірі 1759,40 грн., незважаючи на те що Особа 5 є інвалідом II групи та відповідно до закону «Про судовий збір» належить до переліку осіб, які звільнені від його сплати.

Разом з тим у справах (ухвали ВСС від 28.05.2014, 16.05.2016 та рішення цього ж суду від 5.02.2014, 18.02.2015), наданих заявником на підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, суди, задовольняючи позовні вимоги в частині основних позовних вимог та відмовляючи в частині стягнення судового збору з

відповідачів, виходили з того, що відповідачі є інвалідами II групи та відповідно до закону «Про судовий збір» належать до переліку осіб, які звільнені від його сплати.

Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах ВСУ виходить із такого.

Відповідно до чч.1, 2 ст.79 ЦПК судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних із розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з п.9 ч.1 ст.5 закону «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується ст.88 ЦПК. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів (ч.2 цієї статті).

Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.

Суд установив, що відповідно до посвідчення

серії №1 від 28.07.2006 та довідки до акта огляду МСЕК серії 5ЧК №084447 від 28.07.2006 Особа 5 є інвалідом II групи.

Проте суд апеляційної інстанції на наведене належної уваги не звернув та безпідставно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення судового збору з відповідача, який є інвалідом II групи та відповідно до закону «Про судовий збір» належить до переліку осіб, які звільнені від його сплати. Зазначені порушення вимог закону залишилися і поза увагою суду касаційної інстанції.

Ураховуючи зазначене, Судова палата у цивільних справах ВСУ встановила, що ухвала суду касаційної інстанції та рішення суду апеляційної інстанції у справі, яка переглядається з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.355 ЦПК, в частині позовних вимог про стягнення судових витрат є незаконними.

Оскільки неправильне застосування судами апеляційної та касаційної інстанцій зазначених норм матеріального права у справі, яка переглядається, призвело до її неправильного вирішення, то відповідно до чч.1, 2 ст.360⁴ ЦПК ухвалені у справі судові рішення в частині позовних вимог про стягнення судових витрат підлягають скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову в стягненні судового збору.

Керуючись п.1 ч.1 ст.355, п.1 ч.1 ст.360³, ч.1 ст.360⁴ ЦПК, Судова палата у цивільних справах ВСУ

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву Особи 5 задовольнити.

Ухвалу ВСС від 19.10.2016 та рішення Апеляційного суду Черкаської області від 16.05.2016 в частині стягнення з Особи 5 судових витрат у розмірі 1759,40 грн. скасувати.

Відмовити ТОВ «Сміла енергоінвест» у стягненні з Особи 5 судових витрат.

Постанова ВСУ є остаточною й може бути оскаржена тільки на підставі, установленій п.3 ч.1 ст.355 ЦПК.