Після виконання договору зміна ціни не допускається, — ВСУ

Зміна ціни можлива лише у випадках і на умовах, установлених договором або законом, а після виконання угоди взагалі не допускається. Такий висновок зробив ВСУ в постанові №908/1138/15-г, текст якої друкує «Закон і Бізнес».

Верховний Суд України

Іменем України

Постанова

22 березня 2017 року                     м.Київ               №908/1138/15-г

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

головуючого — Жайворонок Т.Є.,
суддів: Берднік І.С., Ємця А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Григоріївська міжнародна школа» про перегляд Верховним Судом України рішення Господарського суду Запорізької області від 23.04.2015, постанови Донецького апеляційного господарського суду від 22.09.2015 та постанови Вищого господарського суду від 23.05.2016 у справі №908/1138/15-г за позовом приватного підприємства «Шлях-контракт» проти ТОВ «ГМШ» про стягнення 411782,44 грн., за зустрічним позовом ТОВ «ГМШ» проти ПП «Шлях-контракт» про стягнення 61770,80 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2015 року ПП «Шлях-контракт» звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 25.03.2014 між ним як постачальником і ТОВ «ГМШ» як покупцем укладено договір постачання, який позивачем

виконано з простроченням у зв’язку з дією обставин непереборної сили, що підтверджується довідкою Торгово-промислової палати. Відповідач учасно, 2.04.2014, здійснив попередню оплату в розмірі 70% від ціни договору, решту коштів у розмірі 30% від загальної ціни договору належало сплатити протягом 10 днів з моменту підписання акта виконаних робіт (підписано 22.08.2014), що й було відповідачем здійснено вчасно, 28.08.2014. Оскільки умови договору передбачають коригування остаточної вартості договору в разі змін курсу національної валюти України до євро, ПП «Шлях-контракт» після виконання робіт і здійснення відповідачем оплати надіслало ТОВ «ГМШ» додатковий рахунок на оплату від 28.08.2014, в якому зроблено перерахунок усієї суми договору. Оскільки відповідачем цей рахунок отримано 4.09.2014, проте не оплачено, ПП «Шлях-контракт» просило стягнути з ТОВ «ГМШ» на свою користь заборгованість за договором (різницю між ціною договору на момент його укладення та перерахованою у зв’язку зі змінами курсу гривні до євро ціною договору станом на 2.02.2015) у сумі 331662,11 грн. і за період з 12.09.2014 до 2.02.2015: пеню, нараховану на цю суму, у розмірі 34947,19 грн., інфляційні втрати, розраховані на підставі цієї суми, у розмірі 41247,71 грн. і 3% річних, нарахованих на цю суму, у розмірі 3925,43 грн.

ТОВ «ГМШ» звернулося до суду із зустрічним позовом, посилаючись на те, що ПП «Шлях-контракт» здійснило виконання робіт за договором із простроченням у 2 місяці. Товариство направляло підприємству претензію щодо такого порушення, проте відповіді не отримало, будь-яких документів щодо підтвердження ТПП дії обставин непереборної сили від підприємства також не отримувало. Враховуючи умови договору, ТОВ «ГМШ» просило стягнути з ПП «Шлях-контракт» неустойку за прострочення

виконання договору на 52 дні в сумі 61770,80 грн. Проти первісного позову заперечувало, посилаючись на те, що договір зі сторони ТОВ «ГМШ» виконано в повному обсязі, про що свідчать здійснені ним платежі та акт звіряння взаємних розрахунків, які підтверджують фіксовану ціну договору; збільшення суми договору не було погоджено постачальником із покупцем, тобто здійснено в односторонньому порядку та після повної сплати покупцем обумовленої договором вартості товару; розрахунок курсової різниці на час складання позовної заяви не відповідає вимогам договору та закону; нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат на зобов’язання, яке не виникло, та за відсутності прострочення виконання зобов’язань ТОВ «ГМШ» за договором не відповідає вимогам чинного законодавства.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.04.2015, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 22.09.2015, первісний позов задоволено частково: стягнуто з ТОВ «ГМШ» на користь ПП «Шлях-контракт» заборгованість із оплати за товар у розмірі 331662,11 грн., інфляційні втрати в розмірі 34853,11 грн. та 3% річних у розмірі 3925,43 грн.; у частині позову про стягнення пені в розмірі 41247,71 грн. відмовлено. Зустрічний позов задоволено: стягнуто з ПП «Шлях-контракт» на користь ПП «ГМШ» суму боргу в розмірі 61770,80 грн.

Постановою ВГС від 23.05.2016 судові рішення попередніх інстанцій залишено без змін.

У заяві про перегляд із підстав, передбачених пп.1, 3 ч.1 ст.111¹⁶ Господарського процесуального кодексу, ТОВ «ГМШ» просить скасувати рішення суду першої інстанції, постанови судів апеляційної та касаційної інстанцій у частині задоволення вимог ПП «Шлях-контракт» до ТОВ «ГМШ» про стягнення заборгованості зі сплати за товар у

розмірі 331662,11 грн., інфляційних втрат у розмірі 34853,11 грн. і 3% річних у розмірі 3925,43 грн. і прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, а саме: стст.526, 533, 625, 632, 653 Цивільного кодексу, і невідповідність рішення суду касаційної інстанції висновку, викладеному в постанові ВСУ від 6.04.2016 у справі №3-84гс16 (№922/796/15).

На обґрунтування заяви надано копії постанов ВГС від 1.01.2011 у справі №14/226(1/19), від 13.07.2016 у справі №922/5966/14, від 10.08.2016 у справі №916/2196/15, правовідносини в яких, на думку заявника, є подібними до правовідносин у справі, що розглядається.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника заявника, перевіривши наведені обставини в межах заяви про перегляд, Судова палата у господарських справах ВСУ вважає, що заява підлягає задоволенню.

У справі, яка розглядається, судом установлено, що 25.03.2014 між ПП «Шлях-контракт» (постачальник) і ТОВ «ГМШ» (покупець) укладено договір постачання №20-02-2014 ШК.

Згідно з п.1.1 договору постачальник зобов’язується в порядку, на умовах і в строки, передбачені договором, поставити (передати у власність) покупцю та встановити в приміщеннях Григоріївської міжнародної школи, що розташована за адресою: м.Донецьк, просп. Б.Хмельницького, 74-а, а покупець — прийняти та оплатити меблі, які надалі іменуються «товар», в асортименті, кількості, за цінами та технічними (експлуатаційними) характеристиками, зазначеними у відповідних додатках до договору — специфікаціях (додаток №1), які є невід’ємною частиною договору.

Постачальник зобов’язується поставити товар за договором у строк до 30.06.2014. Встановлення товару здійснюється протягом 14 робочих днів із моменту передачі товару покупцю, за наявності доступу для уповноважених осіб постачальника до готових до монтажу приміщень (п.2.1).

Згідно з п.3.1 загальна фіксована ціна товару, який підлягає постачанню за цим договором, на момент його підписання становить відповідно до специфікації 989914,00 грн., крім того, ПДВ 20% — 197982,80 грн., разом із ПДВ — 1187896,80 грн., що еквівалентно €83115,17 за офіційним обмінним курсом НБУ на дату підписання сторонами договору.

За умовами п.3.3 договору постачальникові сплачується авансовий платіж у розмірі 70% від загальної ціни товару, зазначеної в п.3.1 договору (авансовий платіж), а саме — 831527,76 грн., у тому числі 20% ПДВ — 138587,96 грн. Авансовий платіж підлягає сплаті протягом 5 робочих днів після підписання сторонами договору та отримання відповідного рахунка постачальника стосовно авансового платежу.

Остаточний платіж за товари в розмірі 30% від загальної ціни, визначеної в п.3.1 договору, здійснюється покупцем постачальнику протягом 10 робочих днів із моменту підписання сторонами акта виконаних робіт щодо встановлення товару. Оплата здійснюється на підставі рахунка постачальника (п.3.4).

Сторони погодилися (п.3.7 договору), що у випадку зміни (збільшення/зменшення) курсу національної валюти до євро більш ніж на 5% за наявності письмової вимоги будь-якої зі сторін сума підлягає перерахунку за такою формулою:

С = В х (К2/К1) грн.,

де В — несплачена сума в національній валюті

на дату підписання цього договору; С — сума в національній валюті, яка підлягає сплаті відповідно до умов цього договору; К1 — вартість €1 в національній валюті на дату підписання договору, що становить 14,292178 грн./€; К2 — вартість €1 в національній валюті згідно з офіційним курсом НБУ на дату платежу.

У разі зміни ціни договору в порядку, зазначеному вище, оплата покупцем здійснюється за рахунком, виставленим постачальником, виходячи із наведеної формули та курсу євро на дату виставлення рахунка, зафіксованому на сайті.

Згідно з доданим ПП «Шлях-контракт» до позовної заяви матеріалами розрахунок відповідно до п.3.7 договору є таким:

С = В х (К2/К1), де
В = 1187896,80 грн.;
К1 = 14,292178 грн./євро (на дату підписання договору);
К2 = 18,282570 грн. /євро (на 2 лютого 2015 року);
1187896,80 х (18,282570/14,292178)= = 1519558,91 грн. — сума, яка підлягає сплаті відповідно до договору.

З урахуванням фактично сплачених коштів у розмірі 1187896,80 грн. різниця, яка підлягає сплаті, на думку підприємства, становить 331662,11 грн.

Крім того, у п.6.3 договору сторони погодилися, що у випадку несвоєчасного постачання товару постачальник сплачує покупцю неустойку в розмірі 0,1% від суми непоставленого товару за кожен день прострочення, але не більше ніж 10% від вартості договору.

Відповідно до п.6.5 за порушення строків оплати за товар покупець сплачує постачальнику неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в

період нарахування пені, від несплаченої суми товару за специфікацією за кожен день прострочення, але не більше ніж 10% від ціни договору.

Згідно з п.7.2 договору сторона, для якої склалася неможливість виконання зобов’язань, у письмовій формі впродовж двох робочих днів із моменту настання форс-мажорних обставин повідомляє другу сторону про настання, можливий строк дії та зупинення зазначених обставин. Несвоєчасне повідомлення (неповідомлення) про обставини непереборної сили позбавляє відповідну сторону права посилатися на них у майбутньому.

У матеріалах справи відсутні докази повідомлення про настання дії непереборної сили.

Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2015, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами взятих на себе зобов’язань.

Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

Авансовий платіж у розмірі 831527,76 грн. (70% від ціни договору) ТОВ «ГМШ» здійснило 2.04.2014 на підставі рахунку ПП «Шлях-контракт» від 1.04.2014 №1.

3 липня 2014 року ТОВ «ГМШ» направило на адресу ПП «Шлях-контракт» претензію у зв’язку з порушенням строку постачання товару.

ПП «Шлях-контракт» здійснило постачання та встановлення меблів 22.08.2014, що підтверджується видатковою накладною від 22.08.2014 №1 та актом приймання-передачі товару від 22.08.2014. Відповідачем за первісним позовом товар було прийнято без жодних зауважень стосовно його якості чи комплектності. В акті зазначено, що сторони

претензій одна до одної не мають.

У матеріалах справи міститься акт звіряння взаємних розрахунків із 1.04.2014 до 26.08.2014, підписаний та скріплений печатками сторін, в якому сказано, що заборгованість ТОВ «ГМШ» перед ПП «Шлях-контракт» за договором поставки становить 356369,04 грн.

На підставі рахунку ПП «Шлях-контракт» від 22.08.2014 №2 на суму 356369,04 грн. ТОВ «ГМШ» 28.08.2014 сплатило решту коштів за договором.

28.08.2014 ПП «Шлях-контракт» із посиланням на п.3.7 договору направлено ТОВ «ГМШ» рахунок №3 на суму 160090,54 грн. Зазначений рахунок отримано ТОВ «ГМШ» 4.09.2014.

18.09.2014 ТОВ «ГМШ» направило на адресу ПП «Шлях-контракт» лист про розірвання договору з посиланням на повне виконання сторонами зобов’язань за договором і на прострочення постачальником строку постачання.

Частково задовольняючи первісний позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що, на виконання умов договору, ПП «Шлях-контракт» поставило ТОВ «ГМШ» товар із простроченням майже на 2 місяці, проте у зв’язку зі зміною курсу гривні до євро більш як на 22% протягом часу, що минув із моменту здійснення першого платежу за договором та остаточного розрахунку після постачання товару, на підставі п.3.7 договору підлягають задоволенню вимоги ПП «Шлях-контракт» про стягнення заборгованості з оплати за товар у розмірі 331662,11 грн. (виходячи з наданого позивачем розрахунку на дату складання позову). Через прострочення грошового зобов’язання зі сплати курсової

різниці, зазначеної в рахунку №3 ПП «Шлях-контракт», виставленому ТОВ «ГМШ» на суму 160090,54 грн., також підлягають задоволенню вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 34853,11 грн. і 3% річних у розмірі 3925,43 грн., розрахованих, виходячи із суми заборгованості з оплати за товар у розмірі 331662,11 грн.

Задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що у зв’язку з неналежним виконанням ПП «Шлях-контракт» своїх зобов’язань щодо своєчасної поставки меблів, за відсутності повідомлення постачальником покупця про прострочення внаслідок дії обставин непереборної сили, як передбачено договором, позовні вимоги ТОВ «ГМШ» про стягнення неустойки в розмірі 61770,80 грн. є обґрунтованими та доведеними матеріалами справи.

Разом з тим у наданій для порівняння копії постанови у справі №916/2196/15 за позовом товариства до фізичної особи — підприємця про стягнення орендної плати в гривнях з урахуванням курсової різниці, встановленої на дату платежу, пені, 3% річних та інфляційних втрат суд касаційної інстанції, погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, виходив із такого. Розмір щомісячної орендної плати за договором визначено в гривнях із зазначенням еквівалента в доларах США та передбачено коригування такої плати в разі зміни курсу долара США, при цьому обов’язок перерахунку сплаченої авансової орендної плати покладено на орендодавця. Орендарем на підставі виставлених орендодавцем рахунків повністю та вчасно сплачено кошти за договором оренди. На орендаря не покладався обов’язок самостійно перераховувати розмір орендної плати з урахуванням курсу долара США, а орендодавцем надано розрахунок із

такими коригуваннями після припинення зобов’язань між сторонами. За наявності доказів своєчасної оплати всіх виставлених орендодавцем рахунків за договором відсутні підстави для застосування до відповідача штрафних санкцій, стягнення інфляційних втрат і 3% річних.

У справі №922/5966/14 за позовом постачальника до покупця про стягнення заборгованості за поставлений товар з урахуванням курсової різниці, пені, 3% річних та інфляційних втрат суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для часткового задоволення позову. Встановивши, що покупець без зауважень і претензій прийняв товар, проте не оплатив його, суди дійшли висновку що сума боргу за поставлений товар підлягає задоволенню з урахуванням курсової різниці, оскільки договором передбачено її сплату в гривнях із коригуванням у разі зростання міжбанківського курсу євро до гривні, встановленого згідно зі статистикою торгових сесій на третій банківський день після зарахування оплати на розрахунковий рахунок постачальника від покупця. Водночас, оскільки покупець має сплачувати вартість отриманого товару з урахуванням курсової різниці, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат є безпідставними, оскільки фактично сума, що виникає у зв’язку з курсовою різницею, і є інфляційними втратами. Вимоги щодо стягнення суми пені та 3% річних має бути задоволено частково, оскільки розрахунок цих сум здійснено позивачем із суми заборгованості з урахуванням курсової різниці, розрахованої ним під час провадження у справі, натомість пеня і 3% річних нараховуються на суму саме невиконаного грошового зобов’язання; оплата за товар відповідно до договору має здійснюватися за графіком і за кожним окремим пунктом мають нараховуватися такі платежі; на момент

настання строку кожного конкретного платежу загальна сума заборгованості, заявлена до стягнення з урахуванням курсової різниці, ще не настала; тому пеня, розрахована на збільшену суму курсової різниці, стягненню не підлягає, оскільки вона може бути нарахована тільки на вартість неоплаченого обладнання, а 3% річних слід розрахувати на суму заборгованості без урахування курсової різниці.

У справі №14/226(1/19) за первісним позовом постачальника до покупця про стягнення боргу з урахуванням курсової різниці за формулою, визначеною договором, інфляційних втрат, 3% річних і пені; за зустрічним позовом покупця до постачальника про визнання недійсним пункту договору, яким установлено перерахунок суми оплати з урахуванням курсової різниці за відповідною формулою, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про часткове задоволення первісного позову та про повне задоволення зустрічного позову. Такого висновку суди дійшли з огляду на те, що оплата за договором здійснюється етапами на підставі рахунків, виставлених постачальником покупцеві, проте в матеріалах справи немає доказів того, що постачальник виставляв рахунки покупцеві з визначенням сум по кожному з етапів оплати з використанням розрахунку курсової різниці за формулою, передбаченою договором. Отже, стягненню підлягає: сума боргу за поставлене, але частково не оплачене обладнання без застосування такої формули; пеня, інфляційні втрати та 3% річних, розраховані виходячи із цієї суми. Крім того, оскільки умовами договору не визначено ціни (вартості обладнання) у валютному еквіваленті в абсолютній величині та не встановлено обов’язку покупця сплатити вартість обладнання за курсом гривні до євро, встановленим НБУ на дату зарахування

платежу, платежі здійснювалися поетапно в гривнях, то застосування передбаченої договором формули перерахунку ціни з використанням курсу євро суперечить вимогам ст.533 ЦК. Акт звірки розрахунків щодо виконання зобов’язань стосовно оплати поставленого обладнання підтверджує борг без перерахунку гривні до євро.

Викладене свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних судових рішень у подібних правовідносинах.

Забезпечуючи єдність судової практики в застосуванні норм матеріального права, Судова палата у господарських справах ВСУ виходить із такого.

За змістом положень ст.526 ЦК, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо в зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін) (ст.530 ЦК).

Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК).

У справі, яка розглядається, суд установив, що за умовами спірного договору остаточний платіж за товар покупець здійснює протягом 10 робочих днів із моменту підписання сторонами акта виконаних робіт щодо монтажу поставлених меблів.

Таким чином, у спірних правовідносинах має місце зустрічне виконання зобов’язання, відповідно до якого виконання обов’язку однією зі сторін зумовлене виконанням другою стороною свого обов’язку (ч.1 ст.538

ЦК).

Отже, у покупця — ТОВ «ГМШ» — обов’язок щодо сплати остаточного платежу виник після підписання акта виконаних робіт.

Установивши, що поставку товару здійснено з простроченням, із приводу чого покупець звертався до постачальника з відповідною претензією, суд дійшов помилкового висновку про покладення на покупця обов’язку сплатити курсову різницю за час прострочення виконання зобов’язання постачальником, яке сталося не з вини покупця.

Крім того, за змістом чч.2, 3 ст.632 ЦК, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, установлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після виконання не допускається.

У справі, що розглядається, покупець — ТОВ «ГМШ» — сплатив остаточну суму на підставі виставлених постачальником — ПП «Шлях-контракт» — рахунків, які не містили еквівалента ціни в євро. ПП «Шлях-контракт» виставило рахунок із таким коригуванням після остаточного платежу, тобто після припинення зобов’язань між сторонами.

Частиною 2 ст.625 ЦК встановлено відповідальність за порушення грошового зобов’язання, яка полягає в тому, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки кошти за договором сплачено ТОВ «ГМШ» вчасно, що підтверджується відповідними документами та актом звірки взаємних розрахунків, прострочення грошового зобов’язання не настало, підстав

для відповідальності ТОВ «ГМШ» за ст.625 ЦК немає.

Аналогічний висновок викладено в постанові ВСУ від 6.04.2016 у справі №3-84гс16 (№922/796/15) за позовом продавця до покупця про стягнення суми основного боргу й курсової різниці за договором постачання та за зустрічним позовом покупця проти продавця про визнання договору поставки й додатків до нього недійсними, в якому сказано про таке.

За змістом додаткової угоди до договору постачання, можливість зміни ціни передбачалась у разі надання покупцеві відстрочки платежу й за умови визначення в специфікаціях до договору постачання відповідної ціни в доларах США. Фактів відстрочення платежів і визначення ціни в доларах США судами не встановлено. Зазначені специфікації містять відомості про ціну в гривнях. Отже, оскільки в специфікаціях відсутній еквівалент ціни в доларах США, то суди при визначенні боргу правильно виходили з фактично наведених цін у національній валюті України — гривні. Передбачених договором постачання й додатковою угодою до нього умов зміни ціни сторони не дотримались, а тому підстав для її збільшення за рахунок курсової різниці валюти немає.

Ураховуючи викладене та межі оскарження, наведені в заяві у справі, що розглядається, судові рішення першої, апеляційної та касаційної інстанцій у частині вирішення первісного позову ПП «Шлях-контракт» проти ТОВ «ГМШ» про стягнення заборгованості з оплати за товар у розмірі 331662,11 грн., інфляційних втрат у розмірі 34853,11 грн. і 3% річних у розмірі 3925,43 грн. підлягають скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову в задоволенні зазначених вимог.

У частині зустрічного позову судові рішення не

оскаржуються.

Відповідно до ст.49 ГПК стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції чи ВСУ, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд, відповідно, змінює розподіл судових витрат.

Згідно з платіжними дорученнями від 10.06.2015 №216, від 6.10.2015 №351, від 25.01.2016 №15, від 27.10.2016 №221 та від 14.11.2016 №245 ТОВ «ГМШ» сплачено судовий збір у розмірі 3705,00 грн. за подання апеляційної скарги, 8900,00 грн. і 982,77 грн. — за подання касаційної скарги, 9634,00 грн. і 1072,34 грн. — за подання заяви про перегляд судових рішень ВСУ відповідно.

Таким чином, із ПП «Шлях-контракт» підлягають стягненню: на користь ТОВ «ГМШ» — витрати щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги, касаційної скарги та заяви про перегляд судових рішень ВСУ у сумі 24294,11 грн.

Керуючись п.6 розд.XII «Прикінцеві та перехідні положення» закону «Про судоустрій і статус суддів» від 2.06.2016 №1402-VIII, стст.111²³, 111²⁴, 111²⁵ ГПК, Судова палата у господарських справах ВСУ

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву ТОВ «Григоріївська міжнародна школа» про перегляд ВСУ рішення Господарського суду Запорізької області від 23.04.2015, постанови Донецького апеляційного господарського суду від 22.09.2015 та постанови ВГС від 23.05.2016 у справі №908/1138/15-г задовольнити.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 23.04.2015, постанову Донецького апеляційного господарського суду від

22.09.2015 та постанову ВГС від 23.05.2016 в частині вирішення первісного позову про стягнення з ТОВ «Григоріївська міжнародна школа» на користь приватного підприємства «Шлях-контракт» заборгованості з оплати за товар у розмірі 331662,11 грн., інфляційних втрат у розмірі 34853,11 грн. і 3% річних у розмірі 3925,43 грн. скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні зазначених позовних вимог відмовити.

У решті рішення залишити без змін.

Стягнути з ПП «Шлях-контракт» (код ЄДРПОУ 34295229) на користь ТОВ «Григоріївська міжнародна школа» (код ЄДРПОУ 38654320) витрати щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги, касаційної скарги та заяви про перегляд судових рішень ВСУ в сумі 24294,11 грн.

Видачу наказу доручити Господарському суду Запорізької області.

Постанова є остаточною й може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої п.4 ч.1 ст.111¹⁶ ГПК.