Зловживання процесуальними правами не повинні залишатися без реагувань

В„–23 (1321) 10.06—16.06.2017

Олексій КОТЕНЬОВ, суддя-спікер Харківського окружного адміністративного суду

491

Вступаючи в судовий процес, особа наділяється низкою специфічних прав, які може реалізовувати для захисту своїх інтересів. Натомість маніпулювання правами може затягти вирішення спору й порушити при цьому права інших учасників слухання. Під зловживанням розуміють використання права з іншою метою, ніж воно надається стороні.

Порушників каратимуть  

Новелою проекту закону «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (№6232) є норма щодо неприпустимості зловживання процесуальними правами. У пояснювальній записці однією з проблем, які перешкоджають ефективному судовому захисту в Україні, названо низький рівень правової культури сторін, зловживання процесуальними правами та невиконання обов’язків, що поєднані з неефективними заходами відповідальності за порушення правил судового процесу.

Автори документа зазначають, що в проектах кодексів запроваджено системні механізми запобігання таким зловживанням. Метою є ефективне запобігання умисному затягуванню

слухання справ, позовам-клонам та іншим маніпуляціям із підсудністю, завідомо необґрунтованим відводам, скаргам та іншим проявам недобросовісного користування учасниками розгляду своїми процесуальними правами.

У чинному КАС визначено, що особи, які беруть участь у справі, зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами й неухильно виконувати процесуальні обов’язки (ч.2 ст.49). Однак відсутні пряма заборона зловживань правами, а також чіткий перелік дій, які суд може трактувати як зловживання.

Натомість проект нового кодексу містить норму, яка не тільки чітко регламентує заборону зловживання процесуальними правами, а й надає право суду з урахуванням конкретних обставин визнати ті чи інші дії зловживанням, при цьому встановлюючи їх наслідком право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Обов’язки розширять

Безперечно, текст ст.45 проекту КАС містить положення, що мають оціночний характер. Ідеться, зокрема, про вирази «інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення», «очевидно безпідставний позов», «спір, який має очевидно штучний характер».

Суд може визнати дії зловживанням процесуальними правами та притягнути за це до відповідальності (чч.2, 3 ст.45 проекту). Крім того, Феміда зобов’язана вживати заходів для запобігання цьому (ч.4 ст.45 проекту).

Реалізація приписів ст.45 проекту нової редакції КАС, маю надію, буде додатково забезпечена не тільки професіоналізмом судді у веденні процесу, його активною позицією та формальним статусом головуючого, а й

регламентацією в ч.5 ст.44 процесуальних обов’язків учасників розгляду, яка в чинному КАС відсутнє, незважаючи на назву як ст.49 («Права та обов’язки осіб, які беруть участь у справі»), так і ст.51 («Права та обов’язки сторін»).

Відповідно до чч.2, 5 ст.44 проекту КАС учасники справи зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами й неухильно виконувати процесуальні обов’язки. Учасники справи зобов’язані:

виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу;

сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи;

з’являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов’язковою;

подавати всі наявні в них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати доказів;

давати повні й достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні;

виконувати процесуальні дії в установлені законом або судом строки;

виконувати інші процесуальні обов’язки, визначені законом або судом.

Тобто законодавець розширив поняття «процесуальні обов’язки», що унеможливлює зловживання процесуальними правами не тільки через установлення судом такого факту, а й через можливість суду слідкувати за дотриманням учасниками процесу обов’язків.

Запорука довіри

Здійснення правосуддя в розумінні пересічного громадянина — це результат у

формі рішення іменем України. Проте дуже часто суспільство не розуміє, що це ще й процес, протягом якого суд демонструє свою професійність. При цьому саме в процесі судочинства здійснюється тиск на суд, у тому числі й завдяки зловживанню процесуальними правами.

Судова реформа передбачає задоволення потреби народу в справедливому суді, який можливий тільки за умови здійснення правосуддя відповідно до вимог не лише матеріального, а й процесуального закону. При цьому результат розгляду абсолютно будь-якої справи залежить від дотримання як судом, так і учасниками процесу основних принципів судочинства:

рівності та змагальності сторін;

свободи в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості;

гласності.

Якщо хтось зловживає своїми процесуальними правами, то суд не повинен залишатись осторонь. Активна роль судді в процесі на сьогодні унеможливлена низкою обмежень, наприклад сумнівами щодо його неупередженості, часто зумовленими намаганнями навести лад у залі засідань.

У той же час кожен суддя зобов’язаний рішуче реагувати на зловживання процесуальними правами, щоб уникнути порушення прав інших учасників слухання й розглянути справу впродовж розумного строку. І саме впровадженням норми, передбаченої ст.45 проекту нового КАС, законодавець дає змогу суду повернути як довіру суспільства до системи правосуддя в цілому, так і  встановити ефективний та дієвий механізм уникнення тиску з боку будь-якої зі сторін.

Ставка на «вектор професійності» 

Норма щодо неприпустимості зловживання

процесуальними правами не покликана звужувати обсяг прав сторін. Такий припис допомагає суду здійснювати основну функцію, визначену Конституцією, — захищати права та свободи людини і громадянина й бути уособленням держави при винесенні рішень.

Судова реформа в України має так званий вектор професійності — це запровадження винятково професійної адвокатури в судах, світових стандартів у правничій освіті та регулюванні юридичних професій, а також кваліфікаційне оцінювання суддів. При цьому в будь-якій реформі необхідно дотримуватися принципу стримувань і противаг у контексті прав учасника процесу та його обов’язків, щоб не дозволяти будь-кому перетворювати суд на фарс або спосіб отримати бажаний результат шляхом тиску як на опонента, так і на суд.