ВСУ висловився щодо захисту права на інформацію

Відповідно до статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

ВСУ переглядав рішення судів у справі за позовом особи до товариства про захист права на інформацію.

Відповідно до обставин справи позивач працював на посаді юрисконсульта товариства. Після звільнення неодноразово звертався до відповідача з запитами та листами про надання інформації, проте товариство або взагалі не відповідало на його запити або надавало неповну відповідь, у зв'язку із чим він звернувся до суду з позовом.

Позивач просив зобов’язати відповідача надати інформацію, зокрема, щодо загальної суми заробітної плати, надати належним чином засвідчені копії наказів про надання відпусток, довідку (інформацію) про дати та суми виплат за всі надані йому відпустки із зазначенням виду відпустки, кількості днів відпустки, періоду, за який відпустка надається. 

Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив. Суд виходив з того, що на час звернення з позовом позивач пропустив загальний строк позовної давності, а підстави для поновлення такого строку відсутні. 

Апеляційний суд задовольнив позовні вимоги особи та зобов’язав відповідача надати запитувану інформацію. Суд зазначив, що відмова відповідача у наданні запитуваної позивачем інформації є незаконною, оскільки вказана інформація стосується особисто позивача. Він, як колишній працівник має право на ознайомлення з розмірами оплати праці, змістом наказів, відповідно до яких йому надавались відпустки та іншою інформацією, що стосується його особисто на підставі ст. 110 КЗпП України. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, не можна застосувати наслідки спливу строку позовної давності, оскільки позивач звернувся до суду за захистом особистих немайнових прав, на вимогу про захист яких позовна давність не поширюється.

ВССУ скасував рішення судів та справу направив на новий розгляд. Суд касаційної інстанції зазначив, що вимога особи про зобов'язання відповідача надати йому інформацію щодо загальної суми заробітної плати виникла у нього, як у колишнього працівника товариства, а отже не може вважатись особистим немайновим правом позивача.

ВСУ скасував ухвалу ВССУ та залишив в силі рішення суду апеляційної інстанції.

У правовій позиції, висловленій у даній справі, ВСУ вказав, що відповідно до статті 9 Цивільного кодексу України його положення застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства. 

Положеннями Книги другої Цивільного кодексу України передбачено особисті немайнові права фізичної особи, яких вона не може бути позбавлена, зокрема, статтею 302 ЦК України встановлено, що фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію. 

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом. 

ВСУ резюмував, що саме Цивільним кодексом України врегульовано особисте немайнове право особи на інформацію, що також включає в себе право на отримання інформації колишнього працівника щодо істотних умов його праці, тому при вирішенні питання щодо строку позовної давності в таких судових спорах застосуванню підлягають положення саме Цивільного кодексу України, пунктом 1 частини першої статті 268 якого передбачено, що позовна давність на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав не поширюється (постанова від 16.08.2017 у справі № 6-1231цс17).

Джерело: ukrainepravo.com