Особливості початку перебігу позовної давності за вимогами, що випливають із скоєння ДТП: коментар правових висновків Верховного Суду України

Спори про відшкодування шкоди, які випливають зі скоєння ДТП, - одна з найпоширеніших категорій спорів, що розглядаються судами. Як правило, свої вимоги потерпілі від наслідків ДТП звертають або до безпосереднього заподіювача шкоди, або до страхової компанії, яка є страховиком цивільно-правової відповідальності заподіювача шкоди.

У процесі вирішення таких спорів однією з помітних правових проблем є визначення моменту, з якого починається перебіг позовної давності за вимогами потерпілого. Допомогти практикуючим юристам та судам у вирішенні цієї правової проблеми покликані правові висновки Верховного Суду України щодо застосування статті 261 ЦК України в спорах, пов’язаних із відшкодуванням шкоди, завданої внаслідок ДТП.

Основні такі висновки викладені в постановах Верховного Суду України від 29 червня 2016 року (справа №6-192цс16) та від 11 жовтня 2017 року (справа №6-1365цс17). Вони зводяться до наступного: при визначенні моменту, з якого починається перебіг позовної давності, слід виходити з особливостей спірних правовідносин у кожній конкретній справі.

Так, факт завдання потерпілому шкоди внаслідок ДТП тією особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов’язання. У цьому деліктному зобов’язанні потерпілий має право вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі від особи, яка завдала шкоди. Водночас ДТП слугує підставою для виникнення також і договірного зобов’язання згідно з договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У цьому договірному зобов’язанні потерпілий також має право вимоги – до страхової компанії про виплату страхового відшкодування.

Оскільки деліктне і договірне зобов’язання не є тотожними за своєю правовою природою, відповідно слід розрізняти й моменти, з яких починається перебіг позовної давності за вимогами потерпілого в кожному з таких зобов’язань.

Зокрема, якщо потерпілий звертається з вимогою до страхової компанії, він використовує своє право вимоги як кредитор у договірному зобов’язанні. У такому випадку перебіг позовної давності для такої вимоги починається з моменту, коли саме страхова компанія порушила свій обов’язок за договором, тобто коли страховик відмовився виплачувати потерпілому страхове відшкодування повністю чи частково (правовий висновок Верховного Суду України в постанові від 29 червня 2016 року (справа №6-192цс16)). До такої відмови страховика відсутні підстави вважати, що страхова компанія порушила право потерпілого в договірному зобов’язанні.

Натомість, якщо потерпілий приймає рішення звернутися з вимогою про відшкодування шкоди до безпосереднього заподіювача шкоди – винуватця ДТП, то він, потерпілий, виступає кредитором у деліктному зобов’язанні. Особливість деліктного зобов’язання свідчить про те, що перебіг позовної давності для вимоги потерпілого в такому випадку починається з дня скоєння ДТП, адже, як правило, саме в цей день потерпілий дізнається або повинен дізнатися про порушення свого права та про особу, що його порушила (правовий висновок Верховного Суду України в постанові від 11 жовтня 2017 року (справа №6-1365цс17)).

Правовий висновок Верховного Суду України – дієвий інструмент забезпечення єдності судової практики. Він потребує правильного розуміння і правильного застосування передусім судами.