ВС роз’яснив, що необхідно враховувати для встановлення ознак перевищення меж необхідної оборони

Суди розглядали кримінальне провадження за обвинуваченням особи у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Так, органом досудового розслідування особі було оголошено підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, але це обвинувачення в судовому засіданні свого підтвердження не знайшло і суд визнав особу винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 124 КК України.

Вироком суду особу засуджено за ст. 124 КК України на 2 роки обмеження волі та звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням. Особа визнаний винуватим у заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження при перевищенні меж необхідної оборони.

Відповідно до встановлених обставин, особа наносив удари дружині обвинуваченого, а потім і обвинуваченому, останній взяв зареєстровану на своє ім'я гвинтівку «Марлін 925» калібру 5,6 мм, та, погрожуючи її застосуванням, вимагав особу припинити протиправні дії. Обвинувачений здійснив один постріл із гвинтівки по ногах особи, але той продовжив рухатися на нього, у зв'язку з чим здійснив ще один постріл по ногах особи з незначної відстані, від якого особа впав, а обвинувачений, побачивши тілесні ушкодження з крововиливом, викликав міліцію та бригаду швидкої медичної допомоги та для забезпечення швидшого прибуття бригади виїхав на належному йому автомобілі їй назустріч. Причиною смерті особи стало вогнепальне кульове сліпе поранення лівого стегна з пошкодженням стегнової артерії, що ускладнилось розвитком гострої крововтрати.

Адвокат потерпілої звернувся, з касаційною скаргою на вирок суду першої інстанції та на ухвалу апеляційного суду, оскільки вважав перекваліфікацію дій винного з ч. 1 ст. 115 КК України на ст. 124 КК України безпідставною.

Але ВС залишив судові рішення без зміни, а касаційну скаргу представника потерпілої – без задоволення.

ВС зазначив, що згідно з ч. 3 ст. 27 Конституції України кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань.

А відповідно до вимог ч. 1 ст. 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було перевищення меж необхідної оборони.

Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту.

Якщо при перевищенні меж необхідної оборони або заходів, необхідних для затримання злочинця, потерпілому умисно заподіяно тяжке тілесне ушкодження, від якого настала смерть, за відсутності умислу на позбавлення життя дії винного слід кваліфікувати за ст. 124 КК України. Злочин вважається закінченим з моменту заподіяння потерпілому тяжкого тілесного ушкодження.

ВС роз’яснив, що для того, щоб установити наявність або відсутність ознак перевищення меж необхідної оборони, необхідно враховувати не лише відповідність чи невідповідність знарядь захисту і нападу, а й характер небезпеки, що загрожувала особі, яка захищалася, та обставини, що могли вплинути на реальне співвідношення сил, зокрема: місце і час нападу, його раптовість, неготовність до його відбиття, кількість нападників і тих, хто захищався, їхні фізичні дані (вік, стать, стан здоров'я) та інші обставини.

ВС зазначив, що дії засудженого були зумовлені потребою відвернути посягання на фізичну недоторканість його самого та дружини з боку особи, а не на умисне заподіяння смерті останньому. Засуджений спочатку намагався припинити небезпечне посягання іншими засобами, а саме шляхом застосування фізичної сили, однак коли йому це не вдалося, він заподіяв нападникові шкоду шляхом здійснення пострілів в ноги з метою зупинити потерпілого, а не заподіяти йому смерть, а наслідки їх заподіяння свідчать про перевищення меж необхідної оборони з його боку (постанова від 10.05.2018 у справі № 635/11608/14-к).