Днями Долинський районний суд Івано-Франківської області постановив рішення про стягнення з відповідача аліментів на утримання малолітньої дитини у розмірі 2000 гривень щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Позивачка вказувала, що більше року відповідач не сплачує жодної копійки на утримання їхнього сина, 2021 року народження, хоч і має таку можливість бо працює за кордоном. Умови проживання дитини в основному створені нею та є комфортними й прийнятними для нього. Вона піклується про малолітнього, старається забезпечити його усім необхідним, тому звернулася до суду з вимогою стягнути 3000,00 грн аліментів щомісячно.
Відповідач та його представник суду повідомили, що позовні вимоги визнають частково, відповідач згідний сплачувати аліменти в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Заявлена ж сума у 3000,00 грн. є непосильною для нього, оскільки через травму хребта він фізично працювати не може, а відтак позбавлений можливості заробляти більше. Він дійсно виїхав за кордон у пошуках роботи, однак на даний час утримує себе тимчасовими підробітками.
Як встановлено в судовому засіданні, малолітня дитина, проживає разом з матір'ю, позивачкою по справі, то ж остання несе витрати по його утриманню. Водночас вимогу про щомісячне стягнення 3000,00 грн аліментів, позивачка не обґрунтувала та не надала доказів, які б підтверджували що саме така сума (з урахуванням рівності батьків в утриманні дітей) необхідна для її належного утримання. Лише тільки твердження про отримання відповідачем за кордоном доходу, на думку суду, не є належним доказом.
Натомість доводи відповідача та його представника про відсутність постійної роботи, а лише перебування у пошуках роботи за межами країни, де на даний час він тільки підробляє, та заперечення проти стягнення з нього аліментів у заявленому розмірі, на переконання суду, не знімає з відповідача обов`язку передбаченого законом щодо необхідності утримання власної дитини, оскільки відсутність у батька можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не є належною обставиною, щоб враховувати її при визначенні розмірів аліментів, а тим більше ця обставина не звільняє батька від обов`язку по утриманню дитини. Більше того, як вбачається з медичної документації, наданої суду стороною відповідача, останньому протипоказана саме важка фізична праця, будь-яких обмежень щодо інших видів робіт не встановлено, доказів такого не надано.
Суд, при визначенні розміру аліментів, враховав, що відповідач також сплачує аліменти на утримання батька у розмірі 700 грн щомісячно, хворіє з 2008 року, протягом 2015-2022 років неодноразово перебував на амбулаторному та стаціонарному лікуваннях, є особою з інвалідністю ІІІ групи., відсутність доказів утримання відповідачем матері, зважаючи на недоведеність факту отримання відповідачем стабільного доходу, у зв`язку з чим завищений розмір аліментів може стати надмірним тягарем для останнього, необґрунтованість заявленого до стягнення розміру аліментів, та прийшов до висновку, що аліменти слід сплачувати у твердій грошовій сумі в розмірі 2000 гривень на дитину щомісячно, тим самим задовольнив позов частково.
При цьому суд звернув увагу на те, що законодавство України дає право батькам згодом змінити встановлений розмір аліментів в сторону його збільшення або зменшення у зв`язку зі зміною матеріального становища, сімейного стану, стану здоров`я платника або одержувача аліментів чи за наявності інших життєвих ситуацій, а також заявляти вимогу про участь у додаткових витратах на дітей, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дітей, їх хворобою, каліцтвом тощо).
На наш погляд, у цій справі інтереси дитини однозначно переважили над інтересами батька, бо вони за своєю природою важливіші, чим досягнуто справедливу рівновагу. Сподіваємося, тато працевлаштується та зможе забезпечити гідне життя і найважливіші інтереси своєї дитини далеко поза межами розміру аліментів, визначених судом.
Пресслужба суду
_03_03.png)
