24 квітня 2018 року Долинський районний суд Івано-Франківської області (суддя Монташевич С.М.) ухвалив рішення, яким відмовив у задоволенні позову сільського голови одного із сіл Долинського району до редакції газети "Свіча", редактора цієї газети, а також журналіста про захист честі, гідності та ділової репутації.
Так, позивач просив суд визнати такими, що не відповідають дійсності відомості, висвітлені 03 лютого 2017 року в газеті «Свіча» № 6 (2302) у статті „Приміське село вирішує свою долю”, а саме: «...він уже другий рік перебуває на військовій службі за контрактом в рядах Збройних сил України, куди зголосився за власним бажанням», «Тим більше, що перебуває він не в зоні бойових дій» та зобов’язати відповідачів спростувати їх, розмістивши відповідну статтю про спростування на першій сторінці газети «Свіча». При цьому також просив стягнути з газети «Свіча», редактора та журналіста цієї газети по 50 000,00 грн. моральної шкоди.
Суд встановив, що 03.02.2017 р. в газеті "Свіча" справді була опублікована стаття журналіста "Приміське село вирішує свою долю". Ця стаття висвітлювала ситуацію, яка склалася в селі Оболоня Долинського району, а саме: проблеми, які виникли у зв'язку з відсутністю на той час в сільській раді її посадових осіб та неналежним виконанням своїх обов'язків тими посадовцям, які залишилися. Зокрема, мова йшла і про голову сільської ради, який, будучи у 2015 році обраним очільником громади, з 17.06.2016 р. перебував на військовій службі за контрактом, у зв'язку з чим певний час був відсутній на робочому місці. Таким чином встановлено, що поширення інформації дійсно мало місце, та що ця інформація стосувалася, в тому числі, і позивача, але не як фізичної особи, а як посадової особи органу місцевого самоврядування.
При цьому суд звернув увагу на те, що дана стаття була відображенням подій, які відбувалися на сесії Оболонської сільської ради 31.01.2017 р., куди був запрошений і її автор Ця стаття була репортажем, тобто емоційною розповіддю очевидця про подію, свідком якої був автор. Репортаж відтворив події, дав їм глибоку оцінку, розкрив їх суть. Аналізуючи точку зору відповідачів, тему обговорення, місце почутих журналістом висловлювань, застосовані засоби мовлення, суд вважає, що зміст статті, в тому числі її фрази: «...він уже другий рік перебуває на військовій службі за контрактом в рядах Збройних сил України, куди зголосився за власним бажанням», «тим більше, що перебуває він не в зоні бойових дій», не може бути витлумачено як такий, що відображає фактичні дані. Хоча у цих фразах і міститься інформація про те, де знаходиться позивач та на якій підставі, однак остання є тільки відтворенням почутого від присутніх депутатів сільської ради, а не констатуванням факту. Тим більше, висловлювання, які позивач вважає недостовірними та просить спростувати, відображені в статті тільки для того, щоб пояснити читачам підстави відсутності голови сільської ради та невиконання ним взятих на себе перед територіальною громадою зобов'язань. Суть статті полягала не в оцінці позивача як фізичної особи чи військовослужбовця - учасника АТО, виконання ним громадянського обов'язку з метою захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, вагомості зробленого ним вибору та його вкладу у військову службу, а давалась неоднозначна оцінка сільському голові, який балотувався та зайняв у 2015 році обраний ним пост, однак, через декілька місяців покинув громаду з великою кількістю невирішених проблем, не обговоривши і не пояснивши свого вчинку виборцям. А тому останні керувалися здогадками і припущеннями, які висловлювали в сесійній залі 31.01.2017 р. та які описані в статті "Приміське село вирішує свою долю".
В той же час суд врахував, що ділова репутація, честь і гідність публічної особи підлягають захисту лише у випадках, коли політичний, державний або громадський діяч доведе, що інформація поширена «з явним злим умислом», тобто з нехтуванням питання про їх правдивість чи неправдивість. Однак, в судовому засіданні позивач жодним чином не обґрунтував наявність злого умислу у відповідачів, направленого проти нього, та не спростував їхніх аргументів про те, що дані фрази містяться в статті з метою доведення до громадськості подій, які відбуваються в органі місцевого самоврядування та до яких у жителів цього населеного пункту є значний суспільний інтерес.
Вказані висловлювання: «...він уже другий рік перебуває на військовій службі за контрактом в рядах Збройних сил України, куди зголосився за власним бажанням», «тим більше, що перебуває він не в зоні бойових дій» не знайшли свого повного спростування в судовому засіданні, так як дійсно з 2014 року позивач перебував на військовій службі з певними переривами. Спочатку служив 1 рік згідно мобілізації, а згодом двічі по півроку - за контрактом. Висловлювання не заперечують факту, що брав безпосередню участь в АТО, а тільки висвітлюють, що на час проведення сесії присутні вказували, що останній не на передовій. Він служив як мобілізований ще до обрання його головою с. Оболоня, тобто до набуття статусу публічної особи, до якої прикута посилена увага і підвищений інтерес, адже виборці, які обирали, надіялися на виправдання ним саме як сільським головою їх сподівань. Факт участі позивача в антитерористичній операції ще до виборів в сукупності з іншими характеризуючими якостями свідчив про життєві принципи та громадянську позицію його як кандидата, який так само буде захищати свою громаду, що його обирала. Після виборів та зайняття ним посади сільського голови, він уклав контракт та перебував на військовій службі саме на цих умовах. Тому не можна вважати інформацію про перебування позивача на військовій службі в рядах ЗСУ як таку, що ображає чи якимось іншим чином принижує його гідність і честь та створює для позивача будь-які негативні наслідки. В статті відображені суб'єктивні думки та оцінки дій позивача як публічної особи зі сторони тих же виборців, при чому зі стилістичного викладу вбачається, що ці оцінки були як позитивні, так і негативні, про що свідчить перше речення розділу "Голова покинув громаду", а саме: "Неоднозначну оцінку давали присутні - як депутати, так і селяни - позиції, котру зайняв обраний у 2015 році очільником громади ".
Своєю чергою позивач не обґрунтував та не надав жодного доказу про те, яким чином вислови, написані у статті "Приміське село вирішує свою долю", про нього принижують його гідність і честь, ділову репутацію та які негативні наслідки для нього мали такі висловлювання. Після повернення зі служби за контрактом, він обійняв свою посаду сільського голови. Жодних перешкод у виконанні своїх обов'язків чи реалізації своїх прав не має. Не надавав нікому ніяких пояснень чи спростувань з приводу обставин, викладених у вищезгаданій статті чи фраз, які він вважає недостовірною інформацією та просить спростувати. Тим більше останній неодноразово, в тому числі в судовому засіданні, відмовлявся від права на відповідь, хоча зі сторони відповідачів були пропозиції висвітлити позитивні обставини його життя, пов'язані з військовою службою, в тому числі безпосередньо в зоні бойових дій.
Оскільки чинним законодавством не передбачена можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень, тим більше, що стосуються ці вислови публічної особи - голови сільської ради, тому в задоволенні позову до редакції газети "Свіча" та журналіста цієї ж газети про захист честі, гідності та ділової репутації, визнання інформації недостовірною та її спростування слід відмовити.
При цьому суд взяв до уваги, що вимога позивача стосовно стягнення моральної шкоди є похідною від вимоги про захист честі, гідності та ділової репутації, тому, враховуючи, що суд не знайшов достатніх правових підстав для задоволення основної вимоги, не підлягає задоволенню й похідна від неї вимога.
Детальніше із рішенням суду можна ознайомитись за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/Review/73569283
_03_03.png)
